Київський літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка, розташований у будинку, збудованому чиновником І.І.Житницьким у 1835 році, він є унікальною архітектурною і історичною пам’яткою. 
Навесні 1846 року сюди завітав Тарас Григорович Шевченко і оселився в одній із кімнат. Разом із ним  у будинку оселилися і два його приятелі -  російський художник Михайло Макарович Сажин і  фольклорист, етнограф, Олександр Афанасьєв-Чужбинський, який залишив спогади про перебування Шевченка тут. Шевченко прожив тут рік, до арешту у квітні 1847 року. В цій невеликій оселі відбувалися цікаві, важливі і визначні історичні події.

Тарас Шевченко любив Київ, оспівував його в багатьох поетичних творах. Любов ота голубила поетову душу під час його мандрів Україною, зігрівала осиротіле серце в холодному безмірі далекої чужини: „Далеко, дуже далеко від моєї милої, прекрасної, моєї бідної батьківщини я люблю іноді дивитися на широкий безлюдний степ і линути думкою на береги широкого Дніпра... Але найчастіше я тішу свою старечу уяву картинами златоглавого, садами повитого й тополями увінчаного Києва”.

Після смерті Т.Шевченка кияни шанували й оберігали будинок.

У 1918 році, коли в Києві проводилась реєстрація всіх культурних пам’яток міста, цим будинком зацікавився професор Київського художнього інституту Василь Кричевський, який і порушив клопотання про відкриття в ньому музею Т.Шевченка.

10 листопада 1928 року відбулося урочисте відкриття першого музею Тараса Шевченка.

Ось уже вісімдесят років цей музей розповідає про життя і творчість Т.Шевченка. І зараз до Будинку-музею приходять кияни і гості міста, щоб почути про свого улюбленого поета та надихнутися тією поетичною атмосферою  міста ХІХ століття. Інтер’єр музею відтворює типову міщанську оселю  із тогочасними меблями та предметами побуту, на стінах висять роботи Тараса Шевченка, представлені  його особисті речі, а поруч стародавні літографії та картини із видами Києва.